Коли в яскравих небесах,
Прогнавши темні сумні хмари,
Сіяє сонечка спалах,
На нас наводить свої чари,
В душі у кожного із нас
Зароджується щось ВЕЛИКЕ
Гуманне гарне і красиве
Та розквітає в певний час.
Ця риса зветься добротою,
І в кожної людини є
Десь глибоко в душі проміння,
Що здатне побороти все
Погане, темне, спалахнути
Яскравим полум'ям добра,
Якщо людина не загубить
Цей промінь серед купи зла.
Мета допомагати іншим,
Дуже важлива у житті,
Здолає жодні перешкоди,
Якщо на правильнім путі
Людина у житті мандрує.
Це прагнення преподнесе
Її над всім поганим в світі
І гарних друзів принесе.
Добро не знає самолюбства,
Його палаюча душа
Чужому горю допоможе,
Коли й своє лежить в серцях.
Воно завжди страждає з тими,
Кому погано в певний час
І руку помочі простягне
Всім бідним й спраглим серед нас.
Не посміється над бідою
І гарний настрій принесе
Всім тим, кто з ним веде розмову,
Коли страждання в серці є.
Хоч в нашому житті так складно
Добро не загубити в злі,
Та ми повинні для майбутнього
Його у серці зберегти.