Я наляканий птах, серед грізних небес.
Серед ясного дня і темної ночі.
Для усіх я пропав, загубився і щез.
Затуманились синії очі.
Я загублений звір, серед зграї тварин
Одинокий, розлючений, дикий.
Серед своїх – чужий, як наперсток один,
Ще учора щасливий і тихий.
Та не зламаний я, серце рветься з грудей
До свободи земної і раю.
До небесних висот і надійних людей,
До кохання без меж і без краю.
Зупинившись на мить, не вертайся назад.
Бо в минуле закрита дорога.
Лиш від серця свого ти очікуй порад.
Твоє серце – це часточка Бога.