Даруйте радощі мої
і клопоти мої -
нещастя й радощі мої -
весняні ручаї.
Просвітле небо аж кипить,
просвітле - аж кипить.
Блажен, хто не навчився жить,
блажен, хто зна - любить.
О, кара земле, окрай гри,
бери мене, бери,
спасибі, що вгорі кипить
сонце - угорі!
Спасибі, що росте трава
і що душа жива,
і що біліє голова,
і кільчиться трава.
Спасибі, коли ти є ти,
що ти - це ти і ти,
що досить руку простягти -
і край, і грай, і ти.
І золота твоя габа -
на руті, на піску,
і на руках, і на губах,
і на моїм віку.
Пробудь же завжди молодим,
пробудь же молодим,
в святому літеплі води
ти сам стаєш святим.
І хай-но очі як вода,
хай - як жива вода -
але ж бо й горе - не біда,
і горе не біда.
VІ.1969
Простите, радости мои
И хлопоты мои.
Печаль и радости мои –
Весенние ручьи.
В небесной кипени светил
Пресветлым свод предстал.
Блажен, кто не умея – жил,
и кто любовь познал.
О, боль земли, конец игры,
взнеси меня до туч.
Спасибо, что до сей поры
Солнца – луч!
Спасибо, что растёт трава
и что душа жива,
и что белеет голова.
кудрявится трава.
Спасибо, коли ты – мой путь,
что ты – есть ты и ты,
и стоит руку протянуть –
здесь чох и грай и ты.
И тёплым золотом шелка
и травы вдоль аллей -
и на губах, и на руках,
и на судьбе моей.
Пребудь же вечно молодым,
останься – молодым,
в тепле - под солнцем вод святых -
становишься святым
И пусть глаза твои – вода,
Живая жизнь-вода
Но горе – тоже не беда,
и горе – не беда.
IV.2009