*** *** ***
Кохана ,РIДна МОВА уКРАIНська,
ти нiби дзвонами в глибинах вiддаэш...
Як промiнь Сонця, в Кожнiм СЛОВI сяэш...
Надiэю, на долю кращую, живеш...
Народе мiй Могутнiй, Роботящий!
Чому мовчиш, несеш своэ ярмо,
чом, бiдну, Голову поклав на плаху,
ганьбу ковтаэшь, МОВ, хмiльне ВИНО...
В Очах, ПРАВДИвих, Вiри вже не бачу,
бо день, спекотний, Вiру заслiпив
i сльози капають з ОЧЕй Козачих,
та бiль, за РIДНУ Землю, руки заломив...
Нiчого в свiтi кращого не знаю
нiж села, РIДнii, лIси, луги,
садки, рясно, квiтуючi у травнi,
ставки ПРОЗОРII ДЖЕРЕЛЬНОI ВОДИ...
Повiр у себе, РIДна уКРАIНА!
Розправ, своэ, могутнээ плече
i знай, усе, твоэ лихеэ, мИне!
А ВIК,ТВIЙ,ЗОЛОТИЙ, таки прийде!!!
*** *** *** ***
I.Т.Д.