Ні, не вибачив, ні...
І не вибачить Він їм ніколи,
Хоч летять наші дні,
Але глянеш край Яру навколо,
Скільки крові людської, та біль,
Що сьогодні серця нам зтискає,
І Господь ці місця пам'ятає,
А в землі,сльоз розчиненних сіль...
Свідки розтрілів, вічні тополі...
З ними пам'ять лишилася в нас,
Мов уроки незламної долі,
Про страшний людських іспитів час.
Будьте пильні і мир зберігайте,
Та шануйте чудове життя,
Про минуле своє пам'ятайте,
Чесно йдіть по дорозі Буття.
Автор Геннадий Сивак.
8 травня 2009 року.