Я божеволію від слова “жити”.
Яка солодка мука в нім звучить!
Життя – вино. Його потрібно пити,
Смакуючи душею кожну мить.
А як воно – сміятися від болю,
Ховаючи самотність у очах!?
Все буде так, як буде! Як дозволю!
Вже не шукаю щирості в словах.
Щоранку наражаюся на “людськість”
У панорамній лайці під ребро.
І намагаюсь зрозуміти сутність
Того, що називається Добро.
28 липня 2008 року