На колимськім морозі калина
зацвітає рудими слізьми.
Неосяжна осонцена днина,
і собором дзвінким Україна
написалась на мурах тюрми,
Безгоміння, безлюддя довкола,
тільки сонце і простір, і сніг,
і котилося куль-покотьолом
моє серце в ведмежий барліг.
І зголілі модрини кричали,
тонко олень писався в імлі,
і зійшлися кінці і начала
на оцій чужинецькій землі.
На колымском морозе калина -
ржавой медью беды и сумы.
Ярким солнцем облита долина,
и собором святым Украина
проявилась на стенах тюрьмы.
Так безмолвно, безлюдно в околе,
только солнце, да снежность дорог,
и катилось перекатиполем
моё сердце в зловонье берлог.
Оголённые кедры кричали,
и олень прочертился во мгле,
и сошлись все концы и начала
на вот этой чужинской земле.