Лиш дівчина ніжнійшої краси,
Як крапелька ранкової роси,
Заснула на постілі шовковій,
Я виник поряд, наче звір казковий.
Зберегти солодкий сон прийшов,
Прорвавши між світами шов,
Я вибрався із тьми і прохолоди,
Аби крутить над нею хороводи.
І вітром до рум'янця на щоці
Я доторкнусь, а ще рукою по руці
Легенько проведу, сховавши кігті,
З долоней піднімуся по лікті.
Ти спиш і спиш, моя красуне,
Туман сріблястий я насунув.
Це твій найкращий сон в житті...
Бо це останній сон в житті.
Як тільки сонечко засяе,
Його проміння враз заграє.
На пазурах та іклах гострих...
І охолоне згодом постіль.
Коли вже сонечко зійде,
Тебе ніхто більш не знайде.
Лиш на подушці крапля крові.
Забрав тебе я в світ казковий.