КОМБАТ.
Командиру батальйону 1033 полку
280 дивізії 60-ї армії
Олексію Васильовичу Рибалка,
що народився в Ростовській області
а загинув визволяючи: Київ, Остер та Карпилівку.
Поховали Героя у поліськім Острі,
Вже мовчить його зброя-
А могили сумні та німі.
Він загинув у жовтні - як Дніпро подолав
І рубіж свій останній ворогам не віддав.
А, політ Олексія обірвав кулемет
Сам він був із Росії,- в Україні тепер.
Друзі в книжках напишуть:"Був сміливий комбат",
Ворогів бив без жалю ростовський козак.
Коли ворог підступно в його дім увійшов
Захищать рідну землю він у серпні пішов.
В тридцять два в 60- й комбатом вже був
І не раз в генералів пошану здобув.
З боем брав місто Ніжин і Остер визволяв
На Десні переправа - в Лутаві стояв.
Рух бійців до Дніпра обірвав кулемет-
За Карпилівку бій, сміливо прийняв комбат
І в село увійшов майже без втрат.
І у хаті, над шляхом ,- довго думав комбат-
Як Дніпро подолать і зберегти солдат.
Та життя обірвалось - війна смерть несе й зло,
"Ой крові за наш Київ, напився Дніпро".
Село Ротичі знае, як комбат помирав,
Та рубіж свій останній ворогам не віддав.
Поховали Героя у поліськім Острі
І завжди на могилі, тут квіти живі.
Його жінка ,не плаче й мати теж не голосить
Лиш історії корінь - трохи правди попросить.
Хтось загинув на правім,хтось на лівім Дніпрі
І лишився у битвах героем, а когось розстріляли свої
Один з криком "За Сталіна!",інший тихо поліг-
За народ,свою хату,жінку й трое сиріт.
Один згинув в болотах, хтось упав на межі,
В кіно мати кричала: "Олексій добіжи!".
Доки є у нас пам"ять,вони завжди живі,
Хто, загарбницьким кулям - ставив груди свої.