Моя постать тiнню залишилась,
Там, де ходить iншая тепер.
I залишившись, неначе розгубилась,
Наче, позабула всіх манер.
Знову в дзеркалі твоєм відображаюсь,
Хоч і в нього дивиться вона.
Знову в снах до тебе повертаюсь,
В ті секунди, як її нема.
Знову голос лине мій кріз час,
І тебе він пробудити хоче,
Але більше не існує "нас",
Хоч зовеш у снах мене щоночі.
12.07.07.