Твої слова пусті,
Як сутність вся твоя...
Не шукай, не гукай, не проси,
Я більше не твоя.
Мабуть не знаєш ти страждань
Що мушу я нести щодня,
Що кожен день і кожну мить
Я знову плачу без кінця...
Не бачиш ти цих сліз моїх
І, мабуть, більш ніколи
Не будеш бачити того,
Чим губиш мене знову.
Прошу тебе, забудь про все,
Що сталося між нами.
Слова пусті-це лиш слова,
Керують почуттями.
Мовчиш? Мовчи!
І не кажи, що маєш ти надію зустрітися хоч увісні,
- Брехня!!!Я більше не вірю!!!
Мовчиш? Мовчи!....
А краще йди, так буде значно краще....
Ідеш? Іди! І відпусти! Бажаю тобі щастя!!