Я чекала на тебе, в розхристанім травні,
І плекала надію, як долю Всевишній, в руці.
Як молитву читала, щоночі, листи твої давні,
І безсило, до ранку , стогнала душа на стільці…
Я молилась за тебе,всім вітрам на світанку,
І росою бриніла сльоза на пожовклій стерні,
Я не вірила снам, випиваючи смуток до станку,
І чекала на тебе… змоловши свій страх у жорні.
перевод Валерия Панина (Сержан)
В расхристанном мае тебя я ждала-ожидала,
Надежду лелея, Всевышнему сердце вручив.
И письма твои, как молитву, ночами читала,
А утром бессильно стонала душа у свечи.
Молилась за нас, и ветра на рассвете кричали,
Слезой, как росою, звенели в засохших стернях.
Я сны разгоняла, до капли испив все печали,
И снова ждала, растирая свой страх в жерновах…