Можна кричати, можна мовчати,
А можна всі букви просто сказати,
Дати їм зміст і від губ відпустити,
Хвилею спогадів розум залити.
А можна спитати іншу людину:
«Що буде з нами через хвилину?»,
А може розбити невидиме скло?
Тоді ми згадаємо, як все було…
Серце з'єднаю я з головою –
Будемо жити там разом з тобою.
Власний, безмежний, там створимо світ –
Будемо жити там тисячу літ,
Будемо спати і бачити сни –
Прозорі та теплі, як сльози весни…