ЗАРОЗУМІЛА СВИНЯ
ВСЕМ НАШИМ ЖЕНЩИНАМ ПОСВЯЩАЕТСЯ
Автор неизвестный
Лев на Льосі оженився (у житті таке бува),
Запишалась та відразу: — Я цариця лісова!
Привсезвірно заявляю: Хто колись мене цькував,
Той щоб зараз на колінах в мене ратиці лизав!
Тут негайно біля Льохи заходилися Вовки,
Стали їй лизати ноги, ніжно чухати боки.
А Зайчисько, сірий красень, квіти їй носив щодня,
Шепотів: — Це ти Левиця, а твій Лев старий — свиня!
Ти найкраща в цілім світі, і про це гудить весь ліс,
Лев тобі уже не пара, він до тебе не доріс...
Тут задерла Льоха рило до такої висоти,
Що вже Леву заявила: — Я цариця! А хто ти?
Лев засмучено промовив: — Як любові вже нема,
Я, мабуть, піду від тебе, що ж робить, живи сама.
Льоха фиркнула пихато: — Тю, потрібен ти мені!
Та недовго царювала — опинилася в багні.
Заєць, про таке почувши, ззаду підійшов тайком,
І щосили у свиняку жбурнув мерзлим буряком.
А недавно бідну Льоху та й надибали Вовки,
Пригадали давню кривду, з’їли навіть і кістки.
Тут мораль жінкам заміжнім (дай вам Боже довгий вік):
Люди й звірі вас шанують, поки є в вас чоловік.