Я напишу тобі оці рядки, мій друже...
життя на світі білому не дуже,
і слово - часто лож, і вірші - ложе,
і струни налаштовані вороже,
і сі-бемоль бува нелегко брати,
та ти простиш, друзяко, майже брате.
Кричати в порожнечу - де відлуння?
Та вірне, горде, вічне шестиструння
обізветься, долине аж до літа,
і зрозумієш, як потрібно жити.