Мені б до сонця доторкнутись
Да так, щоб не спалити рук.
У хмари ніжно загорнутись,
Мов птах, відчути неба звук.
І відірватись від землі
Забувши про печаль і муки.
І мов на янгола крилі
Летіти у Господні руки.
Нехай прийме своє дитя,
Любов`ю серце обігріє.
І розповість про сенс життя,
Про те, що так душа давно вже мріє!
А очі висушить від сліз
І вселить радість і надію.
Бо там де Бог - любов є скрізь,
Господь лиш щастям володіє...