* * * Б.
Посоловів од співу сад
од солов’їв і од надсад
і од самотньої свічі
і од тяжких зірок вночі
а ген за плотом висне дим
проклятий місяцем рудим
І світло випурхнуло птахом
і розплатало два крила
над віковим страпатим страхом
жалкого як голки зела
Повстань і ти на два світання
на два сполохані вогні
аби отут на однині
пізнати тьми розкошування
і світло як вода з криниці
на віти порснуло пругкі
де як видіння полохкі
стрибали золоті жар-птиці
Диміли ружі. З того раю
радів я згублений в світах
що тут по звомплених зірках –
сам і смеркаю і світаю.
* * * Б.
Посоловел от пенья сад
от соловьёв и от надсад
от одиночества свечи
тяжёлых, плотных звёзд в ночи
а за плетнями – дым стеной
он проклят рыжею луной
И птицей сонной свет взметнулся
и распластал свои крыла
колючим страхом встрепенулся
в траве, разящей, как стрела
Восстань и ты на два рассвета
на два испуганных огня
чтоб тьму познать при свете дня
наедине с собою где-то
и яркий свет водой криницы
плеснул, где тень мечты дрожит
где, как в пустыне миражи
сияли золотом жар-птицы.
Дымились мальвы. В том раю
Я счастлив был своей судьбою
Что здесь, под горестной звездою
И свет и тьма - всю жизнь мою.
VI.2009