Котила згубу нежива вода,
В повітрі причаїлась небезпека,
І ми дізнались, що таке біда,
В той рік, коли не прилетів лелека.
Лягала смерть на сивину дахів,
Обпалені дерева пожовтіли,
І, замість щастя вісників – птахів,
На зустріч смерті люди полетіли.
Ріка в воді гіркий ховала смак,
Отруйний вітер відлітав від вежі.
І їх нема вже, тих, хто бачив як,
Народжувалась смерть у тій пожежі.
Прийшла весна, дай Боже щастя їй,
Вже почались часи нової ери,
Пройшли роки, а в пам’яті моїй
На північ все летять гелікоптери.
Живі не вірять, мертві не горять...
У зоні смерті залишились люди,
Мовляв: „Коли лелеки прилетять,
Хто їх удома зустрічати буде?”
І ось, нарешті, дочекались їх.
Тим, хто на краще сподіватись вміє,
Птахи на крилах неземних своїх
Принесли світло мудрої надії.