Закохалось сонце в небо, квіти у поля,
Та не знаю ту дівчину що кохаю я.
Закохався до нестями, на свою біду,
Так проходять дні і ночі, щастя не знайду.
Піду собі світ за очі, у ліса й поля,
Шукать буду дівчиноньку, що кохаю я,
Що кохає до нестями на свою біду,
І мене десь виглядає, де ж я, чи я йду?