1.
Я намалюю день,-
в ньому неба блакить,
мовби з казкових снів
ця бездоганна мить:
Квіти, зелена трава,
сонця сяючий круг.
Хай відійдуть в небуття
смуток і море розлук,
Розум забуде все,
в серці горить вогонь.
А на моїм плечі
наче твоя долонь...
***
2.
Ах, який гарний малюнок!
Мовби дійсно - зі снів…
Мовби й не твій малюнок!
Ти посміхнуться зумів?
Як би це сталося справді!
Навіть примружую очі…
Мовби твої долоні!
Начебто… Дуже я хочу!..
1. Авторефлексія на "День" автор Алеся Околота http://www.stihi.ru/2009/06/16/4263
2. Обработка рецензии автора Писарь Чумичка