А забувши,забуваєш назавжди,
Я давно вже не молюсь Феміді,
Не присвячую тобі свої вірші
І волосся не фарбую в колір міді.
А забувши,забуваєш самоту,
Чорну стрічку з поминального букету.
Я без тебе за тобою не піду,
Не порину в голе небо з криком "Де ти?".
А забувши,забувається весна,
І не мають вже різниці хвилі диму.
Ти не мій,і я вже не своя,
Що ж між нами?Тиша?Сльози? рими...