Іду замріяний вишневими садами
І солов‘ї співають голосні.
І якось дивно бачиться мені:
Я пролітаю над безмежними світами.
Мої сади – споріднений я з вами!
Живу між вас я ніби уві сні,
Коли ви квітнете так біло навесні
І душу повните яскравими дивами.
О, як же полум‘яно вас кохаю!
Заради вас живу я і страждаю.
Як голосять дерева, трави, квіти
Уваги я не в силі відірвать.
Та скільки б ще не довелось страждать –
Я буду вас любити і жаліти!