Жовтогаряче і як море холодне,
То спекою кипить, то по шкірі мороз.
У серці живе та однак не природне,
До сказу доводить шалений психоз.
Заплющені очі - я бачу все ясно,
Все те, що мені заважає піти,
Не має кінця у моєї поразки,
Шукаю очима підказку – де ти?
То є не любов, не кохання палає,
І навіть не пристрасть моєї душі,
Диявол у ігри зі мною зіграє,
Благаю мій милий, врятуй, споможи.
Ти так безнадійно до мене байдужий,
зухвалий й жорсткий, невиправно не мій,
Я мрію про те, як навіки одужать,
І серце моє, не тримай, відпусти.