Пейзаж, прекрасніший із тих,
Що змалювати може море
Як перед бурею притих
Лиман під берегом просторим,
Як він злякався мов дитя
Й чекає тихо кари неба
Чекає з бурею злиття
У цьому вся її потреба.
І дочекавшись тої миті
Він спалахне несамовито.
Шалені хвилі, з сталі литі
У берег вріжуться сердито.
Шалений вітер, грозовий
Зірветься й полетить в нікуди,
Збентежить дух морів, святий
Й про спокій на завжди забуде.
Усі ці сили нездоланні,
Об’єднані в стихійний бунт
Розкриють сутність поривання
В душі найтонших срібних струн…