Коли я проводжаю ніч без сна,
Коли немає сонця на душі,
Я падаю у день, як та сльоза,
Не знаючи, куди тепер ідти...
Навколо мене люди і авто,
Навколо мене тисячі облич,
Але все пропливає, наче сон,
Але все пропливає, наче крізь...
Ми з небом прокидаємось удвох
І з небом загортаємось у ніч.
Але із перехрестя всіх дорог
Чомусь вертаюсь знов на твій поріг...
Я бачу твою усмішку сумну
І бачу погляд, сповнений надій.
Кладу тобі в долоні самоту
І забуваю подих давніх мрій...
І я дивлюсь на світ в твоє вікно,
І знов іду у місто забуття,
І, ніби нерозбірливе кіно,
Минає кожен день мого життя...
І я незнаю, куди ідти,
Кого любити, де дім знайти...
Сідає сонце, і кожен раз
Про себе згадую, що є ще час...