А ви мене тепер й не упізнаєте...
Бо хто є ми? Не люди, а народ.
Ви так високо, світло й гордо сяєте,
що вам не до простих земних турбот.
А чим іще у пам’яті воскресну я?
Рядками вірша, нотою струни...
Бо я не жінка, муза безтілесная,
чи ж цим тривожать чоловічі сни?