З відвертості немає вороття. -
Ховаю в снах зніяковіле тіло.
Та знову хтось болюче і невміло,
Та знову хтось надмірно і безсило
Зриває крик, куштує небуття.
Бездумно і чомусь зарозуміло. –
Сліпе дитя.
А я зминаю в,язів зле груддя –
Між подихом і поглядом засіло
Те, що колись здивовано бриніло,
Те, що колись коритись не хотіло,
Забуте вже, розкішне почуття.
І скніє серце з туги посивіле –
Лама буття…
Між поглядом і подихом засіло
Тепер чуже твоє й незаймане життя.
11.09.01.