Німі уста, які ніколи не ласкали,
Блакитні очі, сповнені надії і тепла,
В душі твоїй завжди чогось шукали,
Та дати я нічого не змогла...
Сухі дощі, які у ній лились,
Чарівні зорі, які завжди хтось ховав,
І, може, скажеш і мені колись,
Що ще ніколи ти так не кохав...
Дитячі мрії з дорослим майбутнім,
Яке здавалося простим і незабутнім.
Рабинею ілюзій перетворилася назавжди я,
І виявиться, що життя мине дарма...
Роки страждань і місяці кохання,
Дні смутку і години сліз...
Ніколи не почую я твоє зізнання,
Ніколи не відчуєш ти, що сам приніс...