В дитинстві я росла серед степів,
Дзвінке "Ку-ку!" лунало полем.
І я любила голосистий спів,
Наповнений і сумом, й болем.
Нам так хотілось знати наперед
Свій вік, що маємо прожити!
Й не на ромашках, зірваних в букет, -
На спів зозулі ворожити.
Те голосисте і гучне "Ку-ку!"
Мені нагадує дитинство.
У нас так схожі долі на віку,
Хоч я й щаслива в материнстві...
В житті для мене головне - сім'я,
Їй віддана душею й тілом.
І наче й не жила на світі я -
Життя, мов пташка, пролетіло...
...Десь вдалині кує комусь роки
Із долею сумною пташка.
Я слухаю зозулю залюбки,
Коли бува на серці важко...
липень, 2009