Розбитись на слова,
Упасти на язик,
І заглушити крик своїм мовчанням.
Не здати на права
Ходити по землі.
Затрати немалі,
Та більші сподівання.
Укритись від порад,
Умитися від сліз,
Під дзвін чужих коліс
Свої шукати двері.
І стрімко йти на спад
із самої гори…
Душею не старі –
Ми вічні на папері.