Напевне...

Лилия Коломиец
Золотом сіє останній твій подих. Так близько…
І обережно руйнуються коди.
Ти низько.
Я літаю і плачу.
Літаю і плачу.
Це – ницість.
Хтось сказав: ти – без тіла!
Хтось сказав: ти – бездушна!
Хтось сказав: на удачу безликість!
Я літаю і плачу.
Літаю і плачу.
Літаю… й сміюсь!
Ти боїшся здійнятись, а я…
Та нічого вже я не боюсь.