Ця клітка з золо'тими прутами
Мені не дає дихнути.
А дехто гріхами спокутими
Спокійно може зітхнути.
І так собі вільно дихає,
Як можу про те лиш мріять.
Отож і їдять мене заздрощі
Сніги мої скроні білять.
А мо’ я не вартий золота
Й повинен йому радіти?
Та тільки мабуть не змолоду
Питають: де старість діти?
субота 24.08.1996.