Пам’ятаєш, ми кохали цей вітер?
Він балувався моїми віршами.
Думками летіли кудись за Юпітер
Та й жили старими листами.
Ми вчились у себе самих
Цим мріям, що не мали кінця.
Хай думали про нас, як сліпих,
Але ми не ввійшли в небуття.
Пам’ятаєш, як тоді ми сміялись?
Поспішали, були швидші за час,
За сонце очима тримались,
Тремтіли, як у перший раз.
Твій погляд вбивав всі сумління,
Залишав невинність в мені.
Пристрасть вступала в правління,
Летіла на крилах десь в висоті.
Пам’ятаєш, ми блукали дощем?
Як квіти журби у тумані.
Розлуки лилися срібним свинцем.
Ми побували в цьому обмані.
Пам’ятаєш, це були ми?
Все пройшло крізь пальці життя.
Наші долі десь в стороні,
Замість облич лише пустота.