Хай лиш одна хвилина - та моя,
Коли додолу опустились очі.
Сховати душу мають, доки я
Свої думки переберу пророчі.
Мої думки - мої поводирі.
Я з ними вільна. І серед незрячих
У променях ранкової зорі
Побачу навіть, як зоря заплаче…
На згарищі согоднішнього дня
Ходжу собі, та попіл тишить кроки…
І на тім світі молиться рідня
За нас живих, і шле думки-пророки.
Кружляє щастя, і мого чола
Торкне, бува, коротким поцілунком.
Земля, неначе крихітка мала,
Волає і благає порятунку.