Блимає серце, як свiчка, тихенько,
Чари казкові - дітки гарненькі,
Але чомусь заблукали в негодах
Постать жіноча, ніжність і врода.
Знов притулилась до Неба душею,
Ніби для мене падають зорі,
І, піднімаючись понад землею,
Плину душею у зорянім морі.
Вкрий мене, Небо! Прийшла я до тебе!
Легко вбираю повітря у груди,
І, наповняючись твоїм промінням,
Злетаю над дахом, над світом, над буднями!
Тихо радіє улюблене слово,
Зорі горять і наспівує вітер,
Тільки годинник знову і знову
Нагадує - годі літати над світом.
---------------------------------------------
Перевод на русский язык Ивана Миростоцкого
http://stihi.ru/2009/08/11/5583
СЕРДЦЕ ГРУСТИТ,КОГДА СВЕЧКА МЕРЦАЕТ...
Сердце грустит, когда свечка мерцает.
Сказочны чары – как детки прекрасны.
Что ж заблудились в дорогах ненастных
Женская нежность, краса золотая?
К Небу я вновь прикасаюсь душою,
Будто в ладони мне падают звёзды,
И, поднимаясь над тихой землёю,
В звёздный поток окунаюсь я просто:
Небо, прими! Я шепчу твоё имя,
Воздух твой пью, поднимаюсь всё выше,
И наполняюсь лучами твоими –
Над суетою, над миром, над крышей…
Тихо звенит вдохновенное слово,
Звёзды горят, ветер вторит эфиру…
Только часы перезвонами снова
Скажут – довольно летать мне над миром …