Навіщо їм ця колискова,
Що вірно пам’ять береже?
Навіщо їм ця рідна мова,
Вони ж повиростали вже?
Їх поважатиме потвори
За вміння будь – кому вгодить.
Та Боже ж мій, яке то горе
В своєму домі бидлом жить.
На нивах чужоземне зілля
Своє насіння висіва,
А добрий дощ це божевілля
Разом з хлібами полива.
Та не такі вже ми й пропащі,
Лиш дехто з нас (іще чи вже)
Вважають, ніби наше краще
Лише коли воно чуже.
Навіщо їм ця колискова,
Що вірно пам’ять береже?
Навіщо їм батьківська мова,
Вони ж обожнюють чуже.