Не тополя высокого
Ветер наклоняет,
Дивчина одинокая
Долю презирает:
«Тебе моя ты, доля
В море б утопиться,
Что не даешь мне боле
Ни в кого влюбиться.
Как девушки целуются,
Как их обнимают
Как им любовь даруется
Я совсем не знаю.
Грустно, мама: не судьба,
Мне одной томиться,
В девках век свой прозябать,
Не в кого влюбиться"
Оригинал
***
Не тополю високую
Вітер нагинає,
Дівчинонька одинока
Долю зневажає:
"Бодай тобі, доле,
У морі втопитись,
Що не даєш мені й досі
Ні з ким полюбитись.
Як дівчата цілуються,
Як їх обнімають
І що тойді їм діється -
Я й досі не знаю.
І не знатиму. Ой мамо,
Страшно дівувати,
Увесь вік свій дівувати,
Ні з ким не кохатись".