Я вже була у пеклі, коли ти йшов ланами,
Долаючи небесні сходи,
І все, чого не буде поміж нами,
Я вимрію, як чарівні пригоди,
Ти знаєш, я навчилась не жадати,
А жити почуттями вже сьогодні,
І мій «садок вишневий коло хати»
Цвіте. Забуті та не модні
Слова, що ллються через край,
Живі. Хрущі сідають на хустинку,
Я вимріяла серед пекла рай,
Я пестила його, як ту дитинку…
Про що задумався? Сідаймо, помовчим,
Вірші бурхливі повкладаєм спати,
Я тишу розділю з тобою у ночі,
І мій «садок вишневий коло хати»…