Удень - за щастям я біжу
Разом з юрбою...
Надвечір - з книжкою лежу
З напівжурбою...
В остиглім плавають чаю
Напівжурбини -
Свою то , певно, осінь п'ю
Із горобини,
З холодних, затяжних дощів
У пору смутну,
З рясних калинових кущів
Росу покутну.
Перевод Валентины Агаповой
Как день - за счастьем я хожу
Вслед за толпою…
Под вечер – с книжкою лежу
С полутоскою…
В остывшем плавают чаю
Полупечали –
Свою то, верно, осень пью
Я в горьком чае
Из плача затяжных дождей
Да из рябины,
Росы обманутых страстей
С кустов калины.