Жабка та бусол

               

На камінці пригрілась жабка
Й до себе мовить: « Ква-ква-ква!
Яка  гарненька в мене лапка,
Така тендітна і прудка!
Чудова спинка зелененька,
Неначе ряска, що цвіте…»
Кричать їй подруги:
      - Дурненька,
Тікай скоріше, бусол йде!
- Пхе, бусол!
         Як менЕ  уздріє,
З кохання зразу  заніміє!

Естетом  бусол той не був,
Красуню - жабку...  проковтнув!