Болить у серці і палає –
Немає ладу у житті,
За що не візьмешся – згорає,
Багаттям полум’я летить.
Ятрить в душі – болить у спині,
І крик у горлі завмира,
Сльоза – невиплакана й нині.
І влітку на яву зима.
Дощі, ви виплекані морем,
Летіть до космосу з листом,
О, Боже, дай, облиш нас горе,
Кругом зима – зима кругом…
Нащо ти порождаєш мати –
Не люблячи своє дитя,
Нащо ті буднії косматі,
Чому немає вороття?
Не бий! Благаю, рідна, люба
Те слово ріже мов би ніж,
Гостри язик свій об ті зуби,
Які кусають босоніж.
Ті ікла точаться віками,
Та праведних людей жеруть.
Гризуть межі святої брами,
Народу спокій не дають.
Я кров твоя, твоя вподоба –
Чому ж відштовхуєш мене?
Продовжувачка твого роду…
Не чуєш?.. Зимно… Все земне.
Ми тут, ми близько, поруч, разом,
Ми рідні люди… Та стіна,
Той мур таїть в собі образи,
Зворотного зв’язку нема.
Лишень життя нам Бог дарує,
За інше ж платимо сповна,
Я плачу… ну а ти жартуєш,
І пройде мить – нас вже нема…
Земне… і зимно, і зима…
Даруй любов мені будь ласка,
Віддячу втричі я й сповна,
Зніми жорстоку сіру маску,
Ми в кольорі і ти жива.
І літо навкруги… Жнива.