Зірка падає з неба руки
В мою печаль.
А світанок приносить плітки
Із дна проваль.
Ніч танцює на крилах надій
Примарні сни.
І сплелися повільно у ній
Всі дві весни.
Подих сонця руйнує зірки –
На серці сум.
Відриває день жест руки,
Пускає струм.
І приборкане сонце мовчить,
З долонь сум їсть.
Але захід прийде – закричить,
Відкусить кисть.
Кілька днів по самотніх стежках –
Взуття продай!
Всі бажання - у власних руках,
Не розкидай!