Если мы влюблены -
мы улыбаемся
искренне,
достаём из глубинных
полочек
всё самое лучшее,
сдуваем пыль,
расправляем шире
крылья
и к богам на кофе летим.
Когда отдыхает любовь,
оставив взамен
подслеповатого своего заместителя -
пустоту -
мы дёргаем друг друга
придирчиво-категорич-...
но, Боже,
как глупо тогда
выглядят наши лица!...
* * *
Коли ми закохані
щиро
посміхаємось –
дістаємо із глибинних
поличок
наше найліпше
здмухуємо пил
розправляємо крила
ширше
до богів на каву літаємо.
Коли кохання відпочиває
зоставляючи свого намісника
підсліпуватого –
марність –
витягуємо одне з одного
прискіпливо-категорич-
не. Прости Господи
які ж тоді дурнуваті
вирази
у наших облич.