Кривою стежкою у вздовж узбіччя,
Веде мене лихая доля.
Крокую довгенько, лічу обличчя,
Та вся сподіванка – дійти до поля…
Дійти до річки, де сміються діти.
Дійти до лісу – солов’я послухати…
І все одне, що важко жити,
Тут вся надія, що далі рухатись!