***

Мария Бирич
Люди врут,
Скрывая глаза
Люди врут,
Говоря всерьёз

Мы отравлены
Ядом вранья,
Мы построили
Замок из слёз

Когда ставят
Точки над «И»
Оставляют
Пути для возврата

Мы кому-то
Ещё нужны…
Только время
Бежит безвозвратно

Наши души
Уже давно
Изорвало
В порывах ветра

Стук двери
Это «никто»
Тишину
Потревожил «где-то».