Невідомі таємниці життєвих доріг,
Мабудь, буде що згадати на старості літ,
Куди ж його прямувати наступного дня,
Я ж бо вірю своїй долі-іду навмання.
Як бджола, збираю пилку по долі квітках,
Щоби вартість не втрачати в наступних літах,
Вітер, зорі, чорнобривці мене надихнуть
Небосхили із повітрям у груди вдихнуть.
Наді мною сонце сяє, наповнює світ,
Мабуть, буде що згадати на старості літ...
------------------------
Перевод на русский язык Ивана Миростоцкого
ВИДНО,БУДЕТ ЧТО МНЕ ВСПОМНИТЬ...
http://www.stihi.ru/2009/08/24/3381
Неизвестны мне все тайны жизненных путей
Может, будет что мне вспомнить к старости своей.
Так куда ж его направить - завтрашний мой шаг?
Я иду, в судьбу поверив, прямо – просто так.
Как пчела, я собираю взЯток на цветах,
Чтобы силу не утратить в завтрашних годах.
Ветер, бархатцы и звёзды позовут вдохнуть –
Небосвода синий воздух мне наполнит грудь.
Надо мной сияет солнце, полнит белый свет,
Видно, будет что мне вспомнить на исходе лет…