А літо ще нікуди не пішло,
В блакить небес рожевістю вплелося.
В саду на яблуках виписує тепло,
Шаманить димом на полі від колосся.
І невичерпне небо, нескінченне,
Багряним дзеркалом передає вогонь.
Черговій осені дарує в кольорах надхнення,
Передає їх сплеском уквітчаних долонь.
Розсипляться всі фарби на палітру часу,
Перемішаються у вихорі подій,
І втіляться в мелодію пронизливого джазу.
Про те, що літо все ж скінчиться, не жалій.
Воно піде, лишЕ, яскравим кроком,
Оговтуючись від спекоти, не здоженеш і це,
Запам' ятати схочеш, доторкнутись ненароком...
А ЛІТО, в своїх грудях Сонце понесе!