Коли тебе відчай благають з бідою
Свій голос, як полум’я, стерти водою,
Коли ти тікаєш від щастя і болю —
Я майже з тобою
Коли твоє серце жадає покути,
Коли ти не чуєш та хочеш почути,
Як трощиться лід під любов’ю земною —
Ти майже зі мною.
Але коли в сиві натруджені била
З-під пам’яті б’ють непідкорені крила,
І очі, зелені, як юні оливи,
Блакитних небес віддзеркалюють співи —
Тоді відступають і туга, і втома:
Ти майже на волі.
Ти майже як вдома.