Не маю скарги ні накого.
Сам остаюся із собою...
Навіть наслідники мойого
спадково малого доходу,
не числяться гідно до мне;
- Немають нічого зі мною!?
Кажуть що їхні дороги є другі.
Модерними стали, забули старе.
Навіть розмова не так то яскрава
- упала до стану низького. Та все
що, для зросту духовного, нужне
- скасувалося. Не так, все брудне.
Повсюду жартівливість...
Неможеш довірятися нікому -
чиж правдиво буде він тебе хвалити?
А чиж правдиво тебе обсудить він
- в своєму колі, та стане зрадником твоїм;
а самеж на твоїм полі.
Сидячи на твоїй зрубаній тополі.
В чімже така покора:
недобрість піднялася аж до неба;
а добра воля, знизилася до гроба?
Одне лише можу сказати, що -
як тако дальше будемо пригати,
то більше нижче будуть спускатись
наші духовні валюти,
аж як загубимося в запрути!