Наивненько, но стильненько (почти):)
Всіх холодних ночей теплий спогад –
У шампанське безцільних годин.
Скільки можна віддати за погляд,
Той, що в цілому світі один?
Тут залишиться тільки твій спогад,
Запах кави і злива нічна.
Скільки можна віддати за погляд,
Від якого б спинилась земля?
У нічному кафе ціла вічність
Промине й не залишиться знов.
Буде легше поводитись звично
І за сміхом сховати любов.
Було смішно, та тільки недовго,
Було досить порожніх подій,
І востаннє відкрилися двері
Із готелю даремних надій.
У терпкий і заплаканий ранок
Тебе знову штовхнули вони.
І життя – паперовий кораблик
У ранкових дощах восени.
Може, десь і колись – невідомо,
В нетутешніх і теплих світах
Все повернеться знову і знову
І то буде вже зовсім не так...
А за це всі ми дихати згодні,
В цілім всесвіті зовсім самих
Скільки ще нас виходить сьогодні
Із дверей в світ загублених снів?